Весільна сукня є, мабуть, найважливішим вбранням в житті дівчини, адже по тому, наскільки довго і ретельно його вибирають, воно не зрівняється ні з яким іншим. Це унікальне вбрання несе в собі глибокий символічний сенс, об’єднуючи століттями накопичені традиції, відгомони минулих поколінь і прадавні обряди. Вінчальну сукню надяають всього раз в житті, тому вона має бути ідеальною до найдрібніших деталей, а головне, бути саме такою, якою хочеться її бачити  наречена: яскравою та незвичайною.

Весільна сукня  служить сполучною ланкою для багатьох поколінь. Сотні років назад молоді дівчата з ретельністю, властивою і сучасним нареченим, шили весільні вбрання з квітів або листя, простої матерії або дорогої парчі, розшивали їх бісером, черепашками, перлами або золотом, залежно від походження, соціального статусу нареченої і звичаїв її предків. У Древній Греції, яка є батьківщиною європейського весільного вбрання, дівчата надівали довге плаття “пеплос” з легкої матерії, скріпленої на плечах застібками. На голову наречені покладали лавровий вінок – символ цнотливості, або покривало кольору сонця. Білі вбрання жениха і нареченої символізували чистоту, радість і молодість. У одязі цінувалася, перш за все, простота і гармонія.

У Давньому Єгипті жінки надівали “калазирис”. Це вбрання було шматком матерії, що обгортав фігуру від грудей до щиколоток і підтримувався однією або двома бретелями. Основну роль в костюмі єгиптянок грали прикраси: амулети, магічні підвіски, ручні і ножні браслети, кільця, намиста, золоті діадеми і пояси, які несли символічне значення і були пов’язані з богами.

Із занепадом Риму на зміну культу краси людського тіла прийшла епоха аскетизму. Антична м’якість і пластика драпіровок змінилися важкими тканинами, що щільно покривали фігуру. Одяг приховував природні форми, оскільки земна краса вважалася гріховною, а насолоджування нею – неприйнятим. Весільне вбрання візантійської нареченої складалося з туніки завдовжки до п’ят з довгими рукавами і високим вирізом. Поверх неї надівалася друга. Туніки прикрашалися обробкою і вишивкою. Для плаття вибиралися щільні важкі тканини всіляких кольорів і відтінків, заткані золотом і прикрашені коштовними каменями і перлами.

На рубежі XII-XIII століть суспільство стало більш світським, одяг – більш облягаючим та відвертим. У епоху пізнього Середньовіччя (XIV-XV вв.) ідеалом краси в Європі вважалися вузькі похилі плечі, крихкість і витонченість. У Німеччині, Франції і Іспанії жінки носили довгий, вузький, сковуючий рухи одяг з оксамиту або парчі. Наречені надівали плаття пурпурного, червоного і яскраво-червоного кольорів. Гострокутні глибокі декольте, вуалі, шлейфи і рукави, що деколи опускаються до підлоги, також були невід’ємною частиною костюма в період Готики. Доповнювали вбрання черевики з довгими носами.

Високе Відродження, центром якого є Італія, повністю змінює канони краси: переважають пишні форми як вищий прояв жіночності. Весільне плаття знов враховує пропорції і природні вигини тіла. У верхній частині воно м’яко облягає жіночу фігуру, не сковувавши рухів, а від талії до низу розходиться легкими складками. Розкішні плаття з білого атласу або сріблястої парчі розшиваються коштовними каменями і перлами. Вважалося, що перли укріплюють родинні узи, тому наречені вплітали його у волосся, носили перлові нитки, намиста і браслети.

Століттям пізніше стиль рококо, що з’явився спочатку у Франції, а потім і в інших країнах Європи, приносить на зміну класичним нарочито складні, звивисті форми. У моду входять напудрені перуки і неймовірні зачіски, що вартують перукарям чималих зусиль, величезні головні убори, глибоке декольте і корсети. Плаття на крінолінах прикрашаються легкими мереживами, рюшем, бантами, квітами і стрічками. При дворі прийнято носити шлейфи, довжина яких визначається статусом нареченої. Панує епоха грайливої штучності, в період якої найбільш цінуються мініатюрність і вишуканість.

 
В кінці XVIII – початку XIX століття їм на зміну приходить античний ідеал краси. Відбувається різка зміна в смаках. Стиль Ампір приносить з собою плаття з тонкої струмуючої тканини із завищеною талією, які м’яко обволікають фігуру. Глибоке декольте виразно обкреслює груди, а короткі рукави оголюють плечі. Весільні плаття шиють з білого атласу, поверх якого пускається повітряна органза або інша прозора матерія. Доповнюють вбрання білі довгі рукавички. В образі нареченої підкреслюється легкість, ніжність і мрійливість.

В середині століття лінія талії опускається, повертається корсет, а спідниця знов стає пишною – в моді крінолін. Весільне плаття прикрашається бантами і мереживами. Трохи пізніше в моду входять турнюри, які зорово збільшують задню частину плаття за допомогою каркаса або подушечки. Великої популярності набувають банти, драпіровки, волани та шлейфи.

До кінця XIX зручність і простота беруть верх: наречена надягає на весілля елегантне плаття з високим вирізом або мереживною вставкою на місці декольте і спідницю, що злегка розкльошує. Зникають кріноліни, турнюри, вишивки і банти.

У XX столітті весільне плаття зазнає кардинальні зміни. Перш за все, це стосується довжини. На початку століття воно ледве прикриває кісточки, що за тодішніми мірками вважається нечуваною зухвалістю, в 60-і роки з’являються прямі і вільні “плаття-сорочки”, а потім настає пора шокуючих міні. Ідеал краси, а разом з ним і фасон плаття, завжди динамічний.

У 20-і роки це незграбна дівчина-підліток в простому платті з приспущеною талією і капелюшку-казанку, в 30-і роки вона романтична і жіночна; у 40-х одяг стає строгішим, переважають чіткі лінії. У 50-х романтичний стиль знов вступає в свої права: довгі спідниці, туфелька-тапочки і приспущена талія створюють образ ніжної дівчини з легкою ходою. Законодавцем моди оголошений Діор, який одягає жінок в приталені плаття з пишною спідницею по коліна. 60-і можна справедливо назвати періодом мінімалізму в моді. Плаття знов коротшає і набуває чіткішої і лаконічнішої форми, при цьому кількість деталей зводиться до мінімуму. У 70-х з’являється стиль хіппі з потертими джинсами, вишитими кофтинами і масовим захопленням фольклорними мотивами. Початок 80-х відмічено поверненням стилю ретро, на зміну якому нестримно приходить спортивний стиль одягу, символізуючи активний спосіб життя і упевнену життєву позицію.

Сучасна мода на весільні плаття стала гнучкішою, в ній можуть об’єднуватися і змішуватися різні стилі і напрями, від готики і бароко до авангарду. У ній немає стандартних рішень, і фасон вбрання цілком залежить від нашого смаку, настрою і фантазії. Вибір весільного плаття відкриває широкий простір для творчості, адже в день весілля наречена може перевтілитсь у сучасну активну ділову жінку або у романтичну та мрійливу дівчину-хіппі, середньовічну принцесу або грецьку богиню.