Передвесільні обряди починаються традиційно сватанням (на окремих територіях Східної та Південної України цей ритуал називається «зальотами»). І хоча традиція сватання виникла вже у період вищого розвитку людської свідомості, вона зберігає відголос прадавніх ритуалів.

Як правило, сватання відбувалось за двома сценаріями. За першим (найдавнішим) учасники дійства розігрували сцену мисливців, які начебто довго полюють за звіром (найчастіше куницею), натрапляють на слід через порошу (в яку б пору року сватання не відбувалось) і цей слід приводить їх до дому дівчини, яку вони сватають. Свати – «мисливці» із «царевичем»(князем), для якого полюють цього рідкісного звіра, звинувачуючи господарів дому в тому, що вони в себе переховують куницю. Уявлення про перетворення куниці в дівчину «красну дівицю» сягає тотемних міфологічних часів і пов’язане з системою давніх вірувань, десмологією та епічними творами про перевертнів. Під час розмови свати запрошують до хати, де кладуть хліб та сіль на знак того, що прийшли з добром. Батько дівчини розпитує їх, з якої вони землі, який їхній край, про царевича, його вдачу. У цей час дівчина повинна бути біля печі (як хоронителька домашнього вогню) і на знак вийти заміж за парубка, який сватається, мала колупати піч (символічно – руйнування чи відлучення від родинного вогнища).

Знаком вдалого сватання було ритуальне «зв’язування» чи «перев’язування» сватів вишитими рушниками, а хлопця – хустиною. Що очевидно є відгомоном давнього звичаю зв’язувати гостей-чужинців, поки представники роду дівчини не з’ясували чи правду говорили чужинці, щоб вирішити чи можна в цю сім’ю віддавати дівчину. На знак відмови, дівчина виносила гарбуза.

За іншим сценарієм, свати розігрували сцену багатих купців з далекої землі, які приїхали за дорогим товаром. Ця традиція є відлунням періоду віддання дівчини іншому роду чи племені за викуп. Інші елементи такого сватання подібні до попереднього. Часто два сценарії накладаються, подекуди з’являються відмінності. Наприклад, дівчина на знак згоди подає чарки для горілки або дарує вишиту сорочку.

Сватання, як правило, відбувалось пізно ввечері або вночі, щоб у разі відмови зберегти його в таємниці. Тому обрядові пісні під час сватання не співались.